Парний теґ <select> описує список з вибором, що випадає, або розкритий список з вибором.

Формат:

<select name="ім’я" [size="розмір"] [multiple]>
<option [value="значення1"] [selected]>Рядок1<option>
<option [value="значення2"] [selected]>Рядок2<option>
...
<option [value="значенняN"] [selected]>РядокN<option>
</select>


Параметр size визначає, скільки рядків на екрані займатиме список. Якщо size не задано, або задано size=1, буде відображатися список, що займає 1 рядок і розкривається (т. зв. комбобокс), інакше список буде займати size рядків і вертикальну смугу прокрутки в разі, якщо теґів <option> всередині більше, ніж значення size.

Якщо вказаний атрибут multiple, користувачу буде дозволено вибирати кілька рядків, утримуючи клавішу Ctrl (для списку, що розкривається, атрибут multiple не має сенсу).

Кожен рядок списку задається парним теґом <option>. Якщо в ньому заданий атрибут value, то відповідний рядок списку буде ідентифікуватися його значенням, якщо не заданий – рядок буде ідентифікуватися текстом між теґами <option> та </option> (тоді вважається, що значенням value є цей текст).

Текст між теґами <option> та </option> буде відображатися в браузері.

Якщо заданий атрибут selected, то відповідний рядок автоматично буде вибраним після завантаження форми.

Замикаючі теґи </option> можна опускати.

Що ж список з вибором передає сценарію на боці сервера при надсилання форми?

Зі списком, що випадає все зрозуміло: передається пара ім’я=значення,

ім’я задається атрибутом name теґа <select>, значення – це значення, визначене тегом <option> рядка, який вибрав користувач (значення атрибута value або вміст рядка теґами <option>).

А як же, коли список надає можливість вибору кількох рядків і користувач скористався цією можливістю?

Наприклад, маємо список

<select name="Sel" multiple>
<option>First
<option>Second
<option>Third
</select>

і користувач вибрав рядки First і Third.
Очевидно, серверному сценарію буде передано рядок:

Sel=First&Sel=Third


Виходить, при розборі параметрів інтерпретатором PHP змінній $_REQUEST['Sel'] буде присвоєно значення ‘First’, а тоді – значення ‘Third’ і значення ‘First’ буде втрачено?

Для вирішення даної проблеми передбачена можливість давати полям форми імена у вигляді масиву з “індексами”.

<select name="Sel[]" multiple>
<option>First
<option>Second
<option>Third
</select>

Тоді сценарію передасться рядок

Sel[]=First&Sel[]=Third

і інтерпретатор при його розборі створить масив з автозаповненням
$_REQUEST['Sel'] = array(0=>'First', 1=>'Third')

Отже, будуть збережені всі вибрані користувачем дані.

Зауважимо, що функціональність списку, що випадає, можна реалізувати за допомогою теґа <input type=”radio”>, а функціональність списку з можливістю множинного вибору можна реалізувати за допомогою теґа <input type=”checkbox”>.

Андрэй Хадановіч

Верш на Свабоду

Мы покуль не народжаны народ,
мы вязьні скамянелых яйцаклетак,
мысьленча запаволены чарот;
хтось падла, хтось зусім яшчэ падлетак,

хтось піша і рыторыкай старой
уводзіць юнакоў у заблужджэньне:
змагар, руплівец, ходаньнік, герой,
тытан, а мо й тытанік адраджэньня.

Стаміліся й губляем лік гадам:
гады ў турме паўзучыя, як гады!
Дзе ж тая паўнагрудая мадам,
што ўсіх нас павядзе на барыкады?

Што маем, ёй бы кінулі да ног!
І вартавыя чуюць нашы енкі,
калі начамі ў каляровых снох
мы бачым гэту кралю без сукенкі.

Мы валім дрэвы, чэшам камяні,
капаем катлаваны і каналы,
чакаем на спатканьні, лічым дні
й абагульняем сьвет наш дасканалы.

Бо верым: навакольнае лайно
цудоўным гноем станецца ў гасподзе.
Па-праз закратаванае акно
гартуем дых, каб дыхаць на свабодзе.

Інструкції PHP include та require дають можливість розділити текст програми на кілька файлів.

Формат інструкції include:

include назва_файла;

Зустрівши в сценарії таку інструкцію, інтеррпретатор PHP під час виконання сценарію підставить замість неї вміст файла назва_файла.

Формат інструкції require:

require назва_файла;

Зустрівши в сценарії таку інструкцію, інтеррпретатор PHP під час запуску сценарію  (саме запуску, а не виконання) підставить замість неї вміст файла назва_файла.

Яке має значення – під час запуску, чи під час виконання?

Розглянемо приклад. Нехай маємо 10 текстових файлів з іменами file0.php, file1.php,…,file9.php Кожен файл містить десяткову цифру 0,1,…,9 (по одній цифрі в кожному файлі). Тоді код

for ($i = 0; $i < 10; $i++) {
include "file$i.php";
}


виведе в браузер 10 цифр: “0123456789″.

А код

for ($i = 0; $i < 10; $i++) {
require "file$i.php";
}

виведе в браузер 10 нулів: “0000000000″.

Зауваження. Під час виконання інструкції include інтерпретатор PHP призупиняє виконання основної програми до того часу, поки не буде відтрансльований вміст файла, що включається. Це може негативно вплинути на швидкодії програми. Тому бажано використовувати всюди, де можна, використовувати require замість include.

Інструкції одноразового включення

Обидві інструкції мають “одноразові” аналоги:

include_once назва_файла;
require_once назва_файла;

відповідно. Особливість їх роботи полягає в тому, що вказані в цих інструкціях файли включаються в програму лише раз. Тобто, якщо програмі повторно зустрінеться “одноразова” інструкція включення того самого файлу, то ця, повторна, інструкція не виконає нічого.  Це може бути використано для запобігання ситуації, коли якась бібліотека підключається до програми спочатку напряму, а тоді ще один раз  (зайвий) з якоїсь іншої бібліотеки.